Ти мене вибач що я став дорослимI вже минула сорок третя осiньЯк я побачив перший раз свiй дiмМам!а можна я до тебе завтра приїдуI ми на кухнi не одну годинуСобi на рiзнi теми посидим
Вогонь очей твоїх для мене догорів, Не сталось так, як ти цього хотів, Усе,що було, не забула я, Але в душі я залишаюся твоя. Вже зник той світ де були ми разом, Та серце рветься до тебе знов і знов. Я знаю ти ще не забув, Як у моїх обіймах ти тонув...
Може день, а може темно. Щось чекаю, та даремно. Все було, і сонце і хмари, твоя любов тільки примара. Я б летіла - крил не маю. Твоє кохання вже не тримає. Твоє кохання мене дістало. Я не та, я іншою стала...
Вогонь очей твоїх для мене догорів, Не сталось так, як ти цього хотів, Усе,що було, не забула я, Але в душі я залишаюся твоя. Вже зник той світ де були ми разом, Та серце рветься до тебе знов і знов. Я знаю ти ще не забув, Як у моїх обіймах ти тонув...
ЦІЛУЙ МЕНЕ В ДУПУ ВИРОДОК ЗАЇБАВ ВЖЕ ЯКЩО НЕ ВМІЄШ РОЗМОВЛЯТИ УКРАЇНСЬКОЮ ТО ПІШОВ НАХУЙ ТИ МЕНЕ ПРОСТО БІСИШ ІДИ ЗВІДСИ СУКА
В тобі стільки природньої сили, що вистачить на десяток перших красунь цієї планети... І ця сила всмоктує мене, вона затягує, наче чорний, пекельний, страшний чорторий... І я вже майже зовсім загинув, я вже намертво заплутався у цих твоїх солодких тенет
Єп.С.ШИРОКОРАДЮК:"Для мене є дивним, що влада мовчить вже 2 місяці"
Вогонь очей твоїх для мене догорів, Не сталось так, як ти цього хотів, Усе,що було, не забула я, Але в душі я залишаюся твоя. Вже зник той світ де були ми разом, Та серце рветься до тебе знов і знов. Я знаю ти ще не забув, Як у моїх обіймах ти тонув...
Я свою кров розлив по твоїй кровi .I мої руки просять холод до тепла.Ти кажеш небо знає всi грiхи i муки,А я нi разу не пiдходив близько так.Я рiжу шкiру вона мене стискає,Я маю голод на то шо є в землi,Але я бачу шо мене вже тут немає I не збираюся назад
На коханої весілля принесу рожеві квіти, що розквітли лиш для мене і печаль вже на устах.на коханої весілля будуть в серці моїм смуток, сльози на очах...і у квітах ти згадаєш, що ти досі ще кохаєш... і печаль у грудях наших вже не втримаєм ніяк...